«12 годин дня — 12 годин ночі — так починається осінь», — весело римує «зоряний поет» Роланд Мюллер. І після літа, яке здавалося нескінченним, та насичених подіями тижнів у Зоряному парку вересень настає тихо: дні стають коротшими, а сутінки настають раніше. Осінь наближається — і це поступово стає помітним також на небосхилі. Коли 23 вересня о 1-й годині ночі Земля на своєму шляху навколо Сонця досягне осіннього рівнодення, день і ніч навіть у наших широтах стануть майже однакової тривалості.
Венера «вона не може інакше», Місяць і планети
Вже незабаром після заходу сонця варто поглянути на південний захід. Наша найближча сусідня планета яскраво світиться в сутінках і повністю виправдовує свою назву — так звана «вечірня зірка». До 19 вересня вона, як найяскравіша зірка вечірнього неба, досягає своєї найбільшої яскравості. Після цього вона проходить — прихована від наших очей — між Землею та Сонцем і знову з’являється в листопаді як ранкова зірка перед сходом Сонця. Хоча кожним ясним вечором можна милуватися Венерою, можна також спостерігати за її взаємодією з нашим Місяцем: вересень починається з фази молодика, а ввечері 14 вересня, після молодика, до Венери приєднується ледь помітний місячний серп. Після цього обидва небесні тіла знову віддаляються одне від одного. Коли 26 вересня повний Місяць стане найяскравішим світлом ночі, стане зрозуміло, чому одна з історичних назв вересня — «Місяць врожаю». Він тоді знаходитиметься трохи праворуч над Сатурном. Юпітер і Марс, натомість, ласкаво покажуть себе в ранкові години тим, хто рано прокидається.
Лебідь посеред Чумацького Шляху із зіркою на честь науки
Раніше настаюча темрява має ту перевагу, що тепер можна милуватися літнім Чумацьким Шляхом у зручний час. У всій своїй красі він виглядає як срібляста мерехтлива смуга, що перетинає небо з північного сходу на південний схід. Високо в небі — ніби летячи разом із Чумацьким Шляхом — постає батько богів Зевс у вигляді лебедя. Праворуч і ліворуч від нього розташовані ще два літні сузір’я — Ліра та Орел. Лебідь, лат. Cygnus, належить до небагатьох сузір’їв, контури яких відповідають їхній назві: його характерна хрестоподібна форма робить це сузір’я красивим і легко впізнаваним. Найяскравіша зірка, Денеб, утворює хвіст, а друга за яскравістю зірка, Альбірео, — голову. Садр світиться як зірка тулуба, а праворуч і ліворуч від нього розпростягаються крила.
Однак однією з історично найважливіших зірок на небі вважається 61 Cygni. Саме за допомогою цієї зірки вперше було виміряно відстань до зірки. Астроном Фрідріх Вільгельм Бессель, уродженець Міндена, у 1838 році за допомогою цієї зірки довів, що Земля дійсно обертається навколо Сонця. Бессель виміряв мінімальне коливання зірки на тлі набагато віддаленіших об’єктів, спричинене рухом Землі навколо Сонця. Нова картина світу, обчислена Миколаєм Коперником і підтверджена спостереженнями Галілея, отримала вирішальне підтвердження завдяки точним вимірюванням Бесселя. У темні ночі та в місцях без світлового забруднення цю зірку, що увійшла в історію науки, можна побачити навіть неозброєним оком.
Усі чотири пори року на небосхилі
Ранньолітні сузір’я Волопаса з його найяскравішою зіркою Арктуром, Північної Корони та Геркулеса вже змістилися на захід. Осінь на сході символізує квадрат Пегаса. «Великий віз» знаходиться майже на північному горизонті, далеко нижче Полярної зірки. З північного сходу наближаються Кассіопея, Персей та Андромеда, а також уже перші зимові зірки. Особливу увагу слід знову приділити південному горизонту: там, на кінці Чумацького Шляху, у всій своїй красі сяє Стрілець. І якби ми могли зазирнути крізь хмари газу та пилу, то на відстані 26 000 світлових років опинилися б біля центру нашої галактики — з неймовірною «масою» у 4 мільйони сонячних мас там утворюється Чорна діра, навколо якої обертаються всі зірки на небі.
Підсумки тижнів «Зоряних парків»: перетворити знаки на звичку!
Програма заходів під час «Тижнів зоряного парку» в серпні була такою насиченою, як ніколи раніше. І багато гостей та місцевих жителів свідомо скористалися різноманітними пропозиціями. Найважливішим пунктом програми, що стосувався цілей та завдань зоряного парку Рьон, стала акція «Вимкни світло», яка відбулася у другі вихідні серпня. Вже вшосте численні муніципалітети повністю вимкнули громадське освітлення на весь вихідний. І цього року знову стало очевидно, наскільки ця акція насправді проста — її легко організувати, і вона дає результат. Тут знову постає питання про компроміс: чому б не вимкнути — як це вже роблять деякі муніципалітети Рьона протягом багатьох років — громадське освітлення в пізню годину — у розпал ночі — протягом усього року? Таким чином не тільки запобігали б випромінюванню світла через пилові частинки у відкриті простори та природоохоронні зони, а й заощаджували б цінну енергію, що ефективно підтримує тварин, які радують нас у наших садах як вдень, так і вночі, замість світлового забруднення знову з’явилося б зоряне небо, і ми з подивом виявили б, що справжня темрява буває рідко, а вночі ми бачимо набагато краще, ніж думаємо.