Вже незабаром після закінчення чарівного сутінку, починаючи з 20:00, з’являється срібляста, чарівно мерехтлива смуга з міріад зірок, на яку в теплих літніх ночах доводилося чекати аж до півночі. А з початком стандартного часу, починаючи з 25 жовтня, прикрашене нічне небо супроводжує нас вже з кінця робочого дня.
Літній трикутник праворуч і ліворуч від галактичної площини
Коли ми бачимо Чумацький Шлях над нашими головами, ми можемо усвідомити, що, споглядаючи його, ми дивимося на галактичну площину нашої рідної галактики. Як чудово, що ми можемо спостерігати це — у місцях без світлового забруднення — просто біля своїх домівок! У районі Чумацького Шляху привертають увагу три яскраві зірки. Вони утворюють так званий Літній трикутник із найяскравіших зірок сузір’їв Орла, Ліри та Лебедя. Сузір’я Лебедя легко впізнати завдяки його хрестоподібній формі — це розпростерті крила. Здається, що Лебідь летить по небу разом із Чумацьким Шляхом. Це перетворений Зевс, який прямує, щоб віддати шану дочці богині Ночі.
Якщо слідувати за Чумацьким Шляхом у напрямку південно-західного горизонту, впадає в око справжня камера блиску — це сузір’я Стрільця, де розташований центр нашої галактики. У східному напрямку Чумацький Шлях веде нас до знаменитої небесної літери «W» — Кассіопеї. Тут ми спостерігаємо скоріше край Чумацького Шляху.
Найяскравіша зірка та та, що найдалі від нас
Якщо поглянути на захід, можна побачити дуже яскраву зірку з легким помаранчевим відтінком, яка шалено мерехтить. Це Арктур — найяскравіша зірка на північному небі й останнє вітання весни. Однак орбіти планет навколо Сонця зараз влаштували так, що прощання дається нам легко. Адже прямо навпроти, на сході, можна побачити одиноке небесне тіло, схоже на ґудзик, яке не мерехтить: це Сатурн, прекрасна планета з кільцями. Через півроку, коли Земля промчить половину кола навколо Сонця, Арктур знову з’явиться там і ознаменує початок весни.
Хто не може заснути, той з 3-ї години ночі на східному небі нарешті знову зможе побачити Марс, поверхня якого, вкрита оксидом заліза, надає йому червоного забарвлення. Слідом за ним з’являється Юпітер, найбільша з планет.
«Пегас», квадрат і скарби у біноклі
Якщо дивитися від Лебедя у зеніті в східному напрямку, на півдорозі можна розгледіти величезний квадрат. Це живіт крилатого коня Пегаса, батьком якого, за легендою, був морський бог Посейдон, а матір’ю — горгона Медуза. Вона сяє трохи на схід від Пегаса, у лівій руці Персея, який стоїть під Кассіопеєю у вигляді чудового перлового намиста. Якщо взяти бінокль із дещо більшим об’єктивом і простежити шлях від Лебедя до Кассіопеї та від Пегаса до Персея, можна побачити безліч блискучих скарбів, серед яких — і наша сусідня галактика Андромеда, що знаходиться на відстані 2,5 мільйона світлових років.
Про осінні вогняні кулі та уламки
Захоплені серпневими падаючими зірками з потоку Персеїд і відірвані штучним світлом від краси ночі, багато людей не помічають, що «падаючі зірки» можна спостерігати цілий рік. Протягом усього жовтня частинки пилу, залишені кометою Галлея (Оріоніди) та кометою 2P/Енке (Тауриди), дарують нам метеори при вході в атмосферу. Хоча їх лише кілька на годину — серед них трапляються й вражаючі вогняні кулі. Найкраще тепло вдягнутися й насолоджуватися цим екологічно безпечним феєрверком, починаючи з півночі. А ось те, що останнім часом все частіше можна побачити, аж ніяк не є екологічним: уламки супутників, що проникають у земну атмосферу та становлять загрозу для нашого озонового шару.
Сирний повний місяць
До молодика 10 жовтня та зростаючого півмісяця 17 жовтня ночі чудово підходять для спостереження за зірками. Після цього наш Місяць дедалі більше домінуватиме на нічному небі, і коли 26-го числа близько 18:00 на східному горизонті з’явиться повний Місяць, він, залежно від кількості пилових частинок у нашій атмосфері, має вражати своїм жовтуватим сяйвом, нагадуючи сир «Гауда».
Люди, що сплять, «небесне світіння» та хворі горобці
Незважаючи на низьку інтенсивність освітлення — менше 0,3 лкс — повний місяць є найяскравішим природним джерелом світла вночі. Він навіть дозволяє нам сприймати кольори. Однак, як з’ясували дослідники з берлінського медичного центру «Шаріте», якщо місячне світло проникає в наші спальні, навіть така низька інтенсивність — значно нижча за рівень вуличного освітлення — погіршує якість сну. Вони пояснюють, що світло під час фази відпочинку є фактором стресу та підвищує рівень гормону стресу — кортизолу. Водночас пригнічується вироблення важливого гормону мелатоніну, що може негативно вплинути на обмін речовин.
Подібна ситуація спостерігається і у світі тварин, адже нічне штучне освітлення, серед іншого, змінює їхній внутрішній годинник і гальмує виділення мелатоніну, що порушує регуляцію імунної системи. Акція «Година садових птахів» виявила різке скорочення популяції домашніх горобців — улюблених пташок — особливо в містах. Однією з можливих причин вважається пташиний малярійний лихоманка. З досліджень польових горобців відомо, що, коли вони вночі піддаються впливу штучного світла, вони гірше переносять інфекції, довше хворіють, а отже, можуть поширювати віруси та швидше від них гинути.
Це має нас занепокоїти, адже саме наше нічне та маловикористовуване постійне штучне освітлення безпосередньо або сукупно робить похмуре міське небо яскравим, як удень, і випромінює світло далеко за межі міста. А тварини, як відомо, не мають вікон із ролетами. Отже, «вимкнути світло» — це не лише тема для любителів зірок, а й для збереження біорізноманіття, адже як частина екосистеми горобці допомагають у боротьбі зі шкідниками та контролі бур’янів.